Чого-то Сашко не приходить

Дід Митоня тихий і сором'язливий і, мабуть, ще набожний, бо коли поїсть, обережно кладе ложку в миску І швиденько хреститься, кліпаючи малесень- кими очима, наче б ото зробив яку шкоду. Потім ще довго сидить біля миски, повільно дожовуючи пшо- няну кашу. Біля печі крутиться баба Тоська з віни- ком і кухликом. Вона сьорбає з нього воду і кропить нею підлогу, від чого виходить оте п-п-рр, що завжди смішить старого Митоню, і в нього відразу з'являється ще кілька в'язанок дрібних зморщок на щоках, а ніс розпливається по всьому обличчю, ніби дід, здавлюючи сміх. зганяє його увесь до свого ве- ликого носа, і тоді здається, що ніс набухає ще більше і ось-ось лопне, а Митоня заллється від сміху. Можливо, від того у Митоні на носі час від ча- су вискакує червоний прищик, і тоді його обличчя стає кумеднішим і ще добрішим. Митоня - другий чоловік у баби Тоськи, і від нього в неї дітей немає. У самого ж Митоні Тоська перша. Живуть вони вже багато років, але коли до Тоськи заходить її син від першого чоловіка з дружиною та онуком, деся- тирічним Сашком, то Митоня червоніє і виходить у спальню, а потім, вчепившись рукою в бильце ліжка, перегинається до дверей і визирає звідти. - Іди сюди, чого ти там ховаєшся, - говорить йому Тоська, - що ти за чоловік такий? З'їдять вони тебе? Митоня ще більше червоніє і ховає голову. Потім бере перше, що трапиться під руки і вдає, що зайнятий ділом. Його більше не чіпають. Трохи згодом до Митоні заходить Сашко. Він заходить вільно, як свій. Сашка Митоня любить І не соромиться. Сашко теж любить старого, хоч Митоня йому й не рідний. У них навіть є свій секрет, Сашко таємно навчає Ми- тоню грамоті. Вони разом виводять букви в тонень- кому зошиті і читають буквар. Сашко захоплюється роллю вчителя, і, коли старий робить якусь пзмилку, він кричить, що в того не руки, а граблі і що в нього нічого не вийде. Митоня ображається, відмов- ляється вчитись грамоті і сидить мовчки. Вони обоє мовчать і дивляться у вікно. На дворі крапають бурульки, а на віконницях, майже під самою стріхою, натовклось горобців, гріються на сонці і цвІрінчать, як навіжені. Скоро весна. - Дідусю, на ставок ходить будемо? - обережно питає Сашко після паузи. Митоня мовчить. Сашко теж мовчить. Значить, ще не пройшло. Минає ще трохи часу, і Сашко знову запитує: - А пам'ятаєте, якого ми з вами того літа щупака витягли на коника? - Хе, пам'ятаєте. Такі щупаки два рази не чіпля- ються, - говорить Митоня. Сашко бадьориться; - Ще скільки? Ще місяць, може, то й підемо. Місяць, да? Чи більше? - Та де там. Яке там більше! Через місяць вже можна, - відмовляє Митоня, вже забувши .про обра- зу. - Ви ще свиней держите? - Ага,— каже Сашко. - То добре, черв'яки будуть підходящі. Вони захоплюються розмовою, розплановують майже всю весну, літо, осінь, аж до перших замо- розків. І все то - рибалка. Коли вже дід повністю в настрої, Сашко згадує про велосипед, що Митоня обіцяв йому купити цієї весни. Митоня посміха- ється, він радий відчувати, що Сашко залежний від нього і що він тут може ставити свої умови. - Обіцяв, що куплю, аякже, - говорить він, пиша- ючись. - Ти у мене, дідусю, самий-самий, - підливає Сашко масла. Митоня пливе в посмішці і червоніє. А назавтра вони таки йдуть разом до магазину і купують "Ор- льонка". Сашко щасливий. Митоня теж. Минає місяць або й менше, і Сашко кружляє по дворі, ганяє по вулицях, не минає жодної калюжі, від чого бризки летять вище голови. Аж ось баба Тоська кличе його щось там, мабуть, допомогти, і лише за третім колом Сашко таки по- вертає до баби. Стара притягує йому бутля з вузь- ким горлом і просить, щоб той відвіз його батькові. - Тільки дивись же не розбий, - гукає вона Саш- кові. Сашко й сам розуміє, що треба обережно, але в той же час в голову закрадається шалапутна думка пожартувати з бабою. Він робить ще два кола по подвір’ю і виїжджає за ворота. Там, під ворітьми, біля старого клена, поросли молоді пагони і вже роз- пустили листя. Сашко спиняє велосипед і ховає бут- ля в кущі. За цим усім з вікна спостерігає Митоня. І в нього знову по всьому обличчю розпливається його широкий ніс і мружаться очі. "Що ж то воно буде?" - думає старий І вмощується біля вікна. Саш- ко крутить з усіх сил до яру, що за садом. Там в купі сміття і різного непотребу, коли він проїздив вело- сипедом, помітив відбите зелене горло, точнісінько таке горло, як у бабиного бутля. Так воно і є, лежить на тому ж місці. Сашко, збуджений від передбачення майбутнього розвитку подій, хапає горло і мчить на всіх педалях назад. У дворі він зупиняється біля ха- ти, тримає у руці розбите горло і, набравши винува- того вигляду, пильно слідкує за дверима. Митоня вже давно помітив Сашка і тепер душиться від сміху. Аж ось двері прочиняються, і на поріг вихо- дить баба Тоська. Побачивши Сашка з розбитим бутлевим горлом, вона сплескує в долоні і заходить- ся в такій лайці, що ніхто й зроду не чув такого. Ко- ли ж Сашко витягує з кущів цілого бутля, баба Тось- ка на мить вмовкає, дивиться оторопіло, а далі зно- ву заходиться лайкою, гіршою, ніж перша. Сашко задоволений сідає на велосипед і, ніби переможець на коні, з бутлем в руці прямує до батька. Увечері вони разом з Митонею'діляться вражен- нями і сміються досхочу... Тепер Сашко вже, мабуть, забув про ту свою витівку, скільки весен і зим минуло. Тепер він справжній парубок, вчиться в городі і заходить до Митоні все рідше. А Митоня, як і досі, сидить біля вікна, та все ото видивляється Сашка. Рибалити він вже не ходить, ноги нікудишні, та й з хати дід вихо- дить тепер рідко. Сидить та все дивиться у вікно. А увечері питає бабу: - Чого-то Сашка не видно? - А я знаю чого, - відмовляє стара, - парубок. знать чого... Митоня мовчить і чекає. "Скоро Різдво. Мо, на Різдво прийде? На Різдво повинен прийти". Але ось приходить Різдво, а Сашко не приходить. Вже минає другий, третій тиждень, і Митоня знову питає у ба- би, ніби між іншим: - Чуєш, а що то Сашка не видно? - А я знаю що, - відповідає баба Тоська, - нема та й нема. Парубок вже, того й нема... Зимовий вечір. Мороз слабкий, схоже на те, що зимі скоро кінець. У печі тріщить і стріляє, Митоня лежить у ліжку і дивиться через вікно у нічне небо. Світло в кімнаті не горить. Горить тільки в тій, де Тоська. Вона крутиться біля печі, копирсає кочереж- кою палаюче паліччя і щось мугиче під ніс. - Тосько, - чується зі спальні слабкий голос. - Чого? - відзивається Тоська. - Іди-но сюди. до мене. - Підожди, зараз прийду. Скінчивши копирсатись, Тоська ставить коче- режку в куток і повільно плететься в спальню. Ми- тоия лежить якийсь блідий, схудлий. З вікна на об- личчя йому падає місячне світло, і обличчя його ви- дається майже синім. Очі вирячились, як у сліпого, і дивляться незрозуміле куди. - Чого ти? - питає Тоська і, дивлячись на Мито- ню. чогось лякається. - Що ти? Щось хотів? - питає вона ще тихше, як у хворого. - Я, Тосько, умирать буду. - Тьху на тебе. Що ти мелеш, - відказує Тоська, хоч сама бачить і розуміє, що так воно і є. Митоня мовчить. Мовчить і Тоська. В хаті тихо і за вікном тихо, тільки тріщить паліччя. Тоська хоче щось запитати у Митоні, але не наважується. їй хочеться увімкнути світло в спальні, але якийсь тягар нависає на неї і не дає їй зрушити з місця. Митоня щось говорить, але на якійсь дивній мові, і Тоська не розуміє жодного слова. - Митоню, - кличе вона, - що тобі, Митоню? Дід Митоня ніби пробуджується від сну і раптом чітко запитує: - Чуєш, а чого-то Сашко не приходить більше?.. Далі він знову починає говорити незрозумілою мовою. В старої очі наливаються слізьми, вона пла- че над Митонею і белькоче крізь сльози: - Хіба ж я знаю...