Second hand

Подальшу інформацію слухайте в наступному випуску.
    Біля столу гравців зявляється жінка, в руках вона тримає тацю на ній три склянки і пляшка колекційного вина “Dom Jose”. Вона ставить склянки на стіл.
-          Лізонько, випий з нами, - говорить режисер. – сьогодні ми маємо прекрасну нагоду зробити це.
-          Дякую, я потім, - усміхається жінка. Голос її напрочуд знайомий. Вона ставить на стіл пляшку і відходить від столу, проходить біля стіни, де серед безлічі старих речей стоїть жіночий велосипед, на ньому висить велика шкіряна сумка листоноші.
Господар розливає вино.
Всі троє відпивають зі своїх склянок.
Подимлює люлька в роті  лікаря. В руках старі тримають карти.
-          Постав, будь ласка, платівку, я відчистив її. – говорить режисер.
Фотограв ставить на грамофон платівку. Після короткого шипіння звучить “Черная шаль”,  тепер чисто, без зупинок.
-          Я пас... – говорить лікар, кидаючи карти.
-          У мене каре, панове, - задоволено посміхається редактор, відкриваючи карти.
Режисер лукаво морщить  обличчя, рухає рудими вусима, потім карту за картою викладає на стіл.
-          Флеш- рояль, перепрошую...
Відчиняються двері. До крамниці заходить молодий чоловік. Старі не звертають на нього уваги. Редактор знову роздає карти. Молодий чоловік проходить рядами, де висить уживаний одяг. Згодом, він зупиняється, щось привертає його увагу. Це сірий двобортний плащ. Молодий чоловік приміряє його біля дзеркала. Старі , повністю захоплені грою.
 Молодий чоловік у плащі розраховується з Лізонькою. Виходить з магазину.
 Тієї ж миті всі троє, полишивши карти, пориваються до вікна.
 На вулиці молодий чоловік одягнений в щойно куплений плащ, іде до зупинки тролейбуса. Там він зупиняється, щось дістає з кишені сірого плаща.
-          Єс!!! – вигукує режисер. Старі бють по руках. Режисер прожогом кидається до допотопного компютера, вмикає його, стираючи рукавом пил з монітора. Всі троє припадають до екрана. Пальці режисера пробігають по клавіатурі. На екрані зявляється якась інформація.
-          На обліку в четвертій з прогресуючими симптомами... – Говорить режисер.
Старі знову бють по руках. Редактор заводить грамофон, опускає голку і з труби несподівано виривається веселий шлягер з кінофільму “Веселі хлопята”. На обличчях старих неприхована майже дитяча радість. Вони дружно рухаються в такт мелодії, починаючи танцювати. На них дивиться Лізонька з шваброю в руках, усміхається, притопуючи ногою і шваброю, яка згодом  перетворюється в її руках на різні музичні інструменти - то  контрабас, то гітару, то  тромбон. Старі у веселому танці. За вікном падає перший в цьому році сніг.    
     Вулиця, якою йде молодий чоловік у сірому плащі. Він іде все швидше й швидше. Скоро його постать губиться в білій імлі. За відчиненими віконницями  крамнички“Second Hand” рухаються постаті, то пустують троє старих і Лізонька. Тихо падає сніг.