Second hand

                                  
                                         S H                              

                     (зі щоденника знайденого в будинку на пустирі)            Олександр Жовна

Я роблю це не тому, що не маю спроможності купити нових речей. Зовсім ні. Я достатньо забезпечений. Однак, справа не в тому… Мене змушує це робити щось інше, інші прагнення… Я думаю, це моє особливе захоплення, яке навіть ні з чим порівняти. Можливо хтось інший побачив би в цьому нездоровий глузд, втім, сам я так не думаю. Я іду до крамниці "Second hand “ і купую чужі речі. Я не пам'ятаю, коли і з чого все почалося, але не ходити туди - вже б не зміг. Якось я зловив себе на думці, що полюбляю також вечорами прогулюватись вулицями та, да­руйте, зазирати до чужих  вікон, за якими відбувається приватне життя. Можливо, це не зовсім делікатно з мого боку, однак це захоплює мене так, що я не можу відмовитись від своїх вечірніх прогулянок, і це моя таємниця. Чи може, це хвороба? Між тим, вона подобається мені, і я ход­жу вулицями до пізньої ночі, доки у вікнах не гасне світло. Вдень я іду до крамниці. Блукаю там годинами, розглядаючи старі речі. Особли­во мене цікавить одяг. В ньому чужа доля, частинка життя, історія  особистості, таємниці стосунків. Я приміряю різні речі, занурюючись в чужий світ. До мене звикли продавці і вже не звертають уваги. Більше того, вони гарно ставляться до мене і посміхаються, коли вітаються. Адже кожного разу я купую якусь річ, забираючи її з собою. Тут мож­на знайти зовсім новий одяг, використаний господарем один чи два рази. Однак, він вже зазнав дотику тіла, так би мовити, проникнувся ним: такі речі відтоді,  несуть певну інформацію про першого власника. Інколи мені здається - вони сумують за своїми колишніми господарями, що віддали їх до цього притулку і більше не опікуються ними. Я з нетерпінням чекаю нових надходжень, піклуючись, аби не пропустити  інтригуючої миті першого знайомства з тими, кого я ще не знаю.